
40 донорів у Шумській громаді. 130 — у Борсуківській. 110 — у Теребовлянській. 60 — у Хоростківській. 44 — у Байковецькій.
І лише 5 донорів — в Озерній

Щиро дякуємо цим п’ятьом людям. Вони знайшли час і зробили те, що може врятувати чиєсь життя.
Але виникає запитання: де були всі інші?
Досвід інших громад показує: коли є підтримка керівництва громади, належна організація та інформаційна робота, люди приходять здавати кров. Саме тому ми бачимо понад сотню донорів у Шумській, Борсуківській та Теребовлянській громадах.
На жаль, цього разу Озернянська громада стала антирекордсменом. Найбільше прикро, що саме на прохання громади ми кілька разів переносили виїзд мобільної бригади, щоб краще підготуватися до Дня донора та залучити більше людей. Але результатом стали лише 5 донорів.
Тернопільський обласний центр служби крові щодня отримує запити на компоненти крові, зокрема для поранених військових із різних напрямків фронту. Потреба не зникає — вона лише зростає.
Донорство — це не про статистику. Це про відповідальність. І не лише кожного донора, а й громади загалом. Там, де місцева влада підтримує донорський рух, допомагає з організацією та закликає жителів долучатися, є результат. Там, де цього немає — страждають не цифри у звіті, а люди, які чекають на кров.
Ми вдячні кожному, хто прийшов. Але п’яти донорів недостатньо. Сподіваємося, що наступного разу Озернянська громада зробить правильні висновки і покаже зовсім інший результат.
На фронті немає «незручного дня», «відпустки» чи «перенесемо на потім». Поранені потребують крові щодня. І саме тому ми не можемо дозволити собі байдужість!